Фонд Міжнародних Премій

International Awards Fund
     

Борис Олійник, поет-академік, віце-президент Парламентської Асамблеї Ради Європи, голова правління Фонду Культури;

Глава постійної делегації України в Парламентській Асамблеї Ради Європи, віце-президент ПАРЄ.
Поет, державний і громадський діяч, дійсний член Національної академії наук України та Міжнародної слов'янської академії.
Лауреат Державної премії СРСР, Державної премії України ім. Т. Шевченка, міжнародних премій імені Г. Сковороди, М. Шолохова та "Дружба", Всеюгославської премії "Лицарське перо".
Нагороджений багатьма орденами та медалями.
Народився 22 жовтня 1935 року в с. Зачепилівці Новосанжарського району Полтавської області.
Друкуватися почав ще школярем. Після закінчення десятилітки вступив на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, який закінчив у 1956 р.


Працював у редакціях газети "Молодь України", журналів "Ранок", "Дніпро", "Вітчизна", у видавництві "Дніпро".
Неодноразово обирався депутатом Верховної Ради СРСР та України. З 1989 р. по 1991 р. - віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР. Був секретарем правління Спілки письменників України та СРСР.
Борис Ілліч побував майже в усіх "гарячих точках" міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, про що розповів у есе "Два роки в Кремлі" ("Князь тьмы").
У травні-червні 1986 року одним із перших побував у Чорнобилі - у зоні, звідки вів репортажі Центрального телебачення СРСР і України. Того ж року в "Литературной газете" (Москва) виступив зі статтею "Випробування Чорнобилем", у якій викрив злочинну діяльність тимчасовців. Після неодноразового перебування на фронтах Боснії-Герцеговини та Югославії написав есе "Хто і з якою метою сатанізує сербів?", яке вийшло в Югославії у 1996 р. окремою книгою українською та сербською мовами, та есе "Хто наступний?"
Борис Олійник - автор майже 50 книг поезії, численних публікацій, есе, статей, які друкувалися в Україні й усіх республіках колишнього СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, Італійською та іншими мовами.


Основні збірки поезій: "Б'ють у крицю ковалі", "Двадцятий вал", "Вибір", "Коло", "Рух", цикл-поема "Сиве сонце моє", "Доля", "Сковорода і світ", "Сім", "Поворотний круг", "Сива ластівка", "У дзеркалі слова", "Дума про місто", поема "Трубить Трубіж", збірка "Таємна вечеря". На його вірші написано чимало пісень. Найпопулярнішими стали "Мати сіяла льон", "Мамо, вечір догоря", "Мелодія", "Ода Полтаві" та багато інших.
Борис Олійник - один з найвизначніших поетів сучасності, активний і знаний у світі громадський діяч. Він - Почесний громадянин міст Києва, Канева на Черкащині та рідних Нових Санжар на Полтавщині.