Фонд Міжнародних Премій

International Awards Fund
     

Віктор Антоненко, мер міста Бровари.


Народився 21 червня 1956 р. в родині військовослужбовця.
Має вищу технічну освіту.
Близько 15 років служив у Збройних силах. З 1989 р. працював слюсарем, інженером на підприємствах Броварів, а згодом трудовий колектив обрав Віктора Антоненка керівником малого підприємства.
З 1997 р. підприємцями малого бізнесу, людьми, небайдужими до долі інших, було створено Асоціацію християн-роботодавців в м. Бровари та Броварському районі, головою якої обрано Антоненка В.О. За час свого існування Асоціацією було надано допомогу багатьом жителям Броварів. З 1997 р. активно працював у Всеукраїнській громадській організації "Комітет виборців України".
З 2001 року працював помічником-консультантом народного депутата України.
Навесні 2002 р. обраний Броварським міським головою.

Вперше Бровари згадуються в документальних джерелах за 1630 рік. У той час це був невеликий населений пункт, у якому нараховувалося 46 селянських і 68 козацьких дворів. В основному, селяни займалися землеробством, а більш заможні козаки - виноробством та пивоварінням.
Доля наших предків було не простою. Протягом 1658-1668 років вони піддавалися набігам кримських татар, пізніш пережили розруху в роки імперіалістичної і вітчизняних війн. Позитивним для нашого майбутнього міста виявилося його географічне розташування, тому що він формувалося на торговому шляху Москва-Київ. Це, у свою чергу, сприятливо впливало на розвиток торгівлі і ремісництва.
У 1868 році в нашому місті був споруджений Київський залізничний вокзал, що поклав початок Києво-Курської сталемагістрали, у результаті чого можна було швидко добиратися до Москви. Важливим пунктом на шляху від Києва до Санкт-Петербурга стала поштово-кінна станція селища.
Саме ці фактори вплинули на поліпшення економічного рівня життя.
Значне місце в економіці Броварів займала кустарна промисловість. На початку ХХ сторіччя в селищі нараховувалося близько 70 кустарних ковалів, слюсарів, тесль, шевців, гончарів і т.д. Розвивалася торгівля - функціонувало 13 крамниць. Напередодні першої світової війни промисловість Броварів поповнилася миловарним, чавуноливарним, і трьома шкіропереробними заводами. Це сприяло росту населення, на той час яке нараховувало більш чотирьох тисяч чоловік. Однак, не приймаючи до уваги розвиток торгівлі і промисловості, залишалася відсталою соціальна сфера.
У січні 1918 року в Броварах була встановлена Радянська влада. Незабаром почали свою роботу чавуноливарний завод і завод по переробці шкіри, паровий млин і канатні виробництва. У 1921 році відкрилася семирічна школа, розпочала свою діяльність лікарня.
Навесні 1923 року жителі селища одержали приємну звістку: Бровари стали районним центром. Однак, район проіснував недовго. У 1930 році його ліквідували, а місто, у якому нараховувалося 5678 чоловік, підпорядкували Київській міській раді. Це вплинуло на розвиток міста. Незабаром був заснований державний кінний завод, артіль «Перемога» і машинно-тракторна станція.
У 1932 році в Броварах почалося будівництво нового аеропорту. На зібрані гроші (а їх було майже чотири мільйони карбованців) куплено два літаки.
Київський центральний аеропорт (такий статус він отримав у 1935 році) мав відповідне технічне оснащення, затишний вокзал і інші необхідні служби. В останній передвоєнний рік щодня з нього стартувало більш п'ятидесяти літаків у різні міста України, а також у Москву, Ленінград і Мінеральні Води.
У грудні 1936 року з радіоцентра нашого міста пролунала перша передача вітчизняного радіо.
В історії Броварів свій спадок залишив великий педагог А.С. Макаренко, під керівництвом якого в 1935 році була побудована трудова колонія для неповнолітніх. Будинок колонії збереглося до сьогоднішнього дня (це районний будинок культури), на якому встановлена меморіальна дошка.
У квітні 1937 року Бровари знову стали районним центром. На цей момент у місті значно покращилося медичне обслуговування, народна освіта, культура. Життя броварчан стало заможнішим і різноманітнішим.
Мирну працю наших людей порушила Велика Вітчизняна війна. Завойовники цілком зруйнували місто. З 2174 будинків залишилося тільки 138. Багато уроженців Броварів загинуло на фронтах війни. Земляки показували приклади героїзму. Наш край зростив 10 Героїв Радянського Союзу і 26 кавалерів Ордена Леніна.
Місто Бровари пам'ятає воєнні події. Під час оборони Києва командний пункт Південно-Західного фронту, яким командував генерал-полковник М.П. Кирпонос, знаходився в Броварах у будинку по вулиці Леніна. На знак глибокої поваги своїм героям, маршалу Красовскому, жінці-танкісту Лагуновій вдячні броварчани, міська влада присвоїли звання «Почесні жителі міста».
У вересні 1943 року наше місто було звільнено від німецько-фашистських загарбників. З перших днів швидкими темпами почалося відновлення Броварів. За короткий період почали роботу маслозавод, два заводи по переробці шкіри, взуттєва майстерня і швальні. На початку 1944 року почав діяльність промкомбінат, МТС, відкрилися двері двох шкіл, будинку культури, лікарні. Незабаром відновили свою діяльність клінкерний і чавунноливарні заводи, харчокомбінат.
Щорічно Бровари зростали й упорядковувалися, перетворюючи в промислове місто.
У житті нашого міста почався бурхливий етап розвитку, його становлення. Практично нову сторінку літопису Броварів відкрило будівництво великої промисловості - заводу порошкової металургії. 1960 рік можна по праву вважати переломним роком, що став відліком народження промислової зони нашого міста. Одночасно почалося будівництво заводів шиноремонтного, ремонтно-механічного і заводобудівного комбінату.
В іншій частині міста, південній, у цьому ж році вступив в експлуатацію завод торгового машинобудування, створений на базі авторемонтного і механічного заводів.
Необхідно відзначити, що з 1963 року почали свою роботу нові підприємства. Першим виробив свою унікальну продукцію, вироби з залізного порошку, завод порошкової металургії. Надалі вступили в експлуатацію по випуску першої продукції заводи пластмас, шиноремонтний і ремонтно-технічний.
Одночасно з будівництвом нових промислових підприємств йшла реконструкція старих. Протягом 1963-67 років реконструйовані заводи холодильників, електротехнічних виробів, нестандартного комунального устаткування і молокозавод. У 1968 році почалося будівництво хлібозаводу, що у 1971 році був введений в експлуатацію.
Поряд з розвитком промисловості міста набрав розмах будівельний комплекс, покращилося транспортне, побутове, торгове обслуговування, медицина, освіта, культура і спорт.
Уже на першій сесії міської ради в лютому 1972 року всебічно і детально було обговорене питання про комплексний план розвитку міста, визначені основні пріоритетні напрямки - це житлове і цивільне будівництво. Бровари стали містом обласного значення, невпізнанними в архітектурному плані, перетворилися в сучасний промисловий центр, місто - супутник рідної України.